Координати: 50°24′27″ пн. ш. 26°42′23″ сх. д. / 50.40750° пн. ш. 26.70639° сх. д. / 50.40750; 26.70639
Очікує на перевірку

Дідова Гора

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Дідова Гора
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Шепетівський район
Тер. громада Крупецька сільська громада
Код КАТОТТГ UA68060110030067170
Основні дані
Населення 80
Площа 0,49 км²
Густота населення 163,27 осіб/км²
Поштовий індекс 30061
Телефонний код +380 3842
Географічні дані
Географічні координати 50°24′27″ пн. ш. 26°42′23″ сх. д. / 50.40750° пн. ш. 26.70639° сх. д. / 50.40750; 26.70639
Середня висота
над рівнем моря
248 м
Місцева влада
Адреса ради 30068, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Крупець, вул. Богдана Хмельницького, 106
Карта
Дідова Гора. Карта розташування: Україна
Дідова Гора
Дідова Гора
Дідова Гора. Карта розташування: Хмельницька область
Дідова Гора
Дідова Гора
Мапа
Мапа

CMNS: Дідова Гора у Вікісховищі

Ді́дова Гора́, Дідогора (чеськ. Dědahora) — село в Україні, у Крупецькій сільській громаді Шепетівського району Хмельницької області. Населення становить 80 осіб.

Географія

[ред. | ред. код]

Село розташоване на заході Славутського району, на відстані 12 км від автошляху Н25 та 25 км від міста Славута.

Сусідні населені пункти:

Історія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Чехи в Україні

У 1906 році село Сіянецької волості Острозького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 16 верст, від волості 10. Дворів 26, мешканців 113[1].

Село виникло в середині 19 століття, коли ці землі викупили чеські переселенці. За переписом 1925 року у селі проживало 280 осіб, 272 з яких були чехами. Серед них були, як православні, так і католики.

Надгробник на чеському кладовищі

10 березня 1925 року у селі створена Чеська сільська рада, до якої увійшли також німецько-чеське село Мощанівка, а також теж населене чехами село Нижні Головлі.

У Дідовій Горі чехи створили фахове кооперативне товариство «Господар» по вирощуванню хмелю, яке стало одним із центрів пивоваріння в Радянській Україні.

Чехи були виселені з села наприкінці 1940-х років.

У селі досі існують на цвинтарі чеські поховання, таке ж старе чеське кладовище у селі Нижні Головлі.

У лютому 1950 року в результаті бою в районі Дідової Гори між оперативною групою КДБ та бійцями УПА загинув один з провідників ОУН — Рябунець Сидір Іванович-«Грач», що в 1947-48 роках очолював районний провід ОУН в Васильківському районі Київської області[2].

У 1994—1996 роках землі Дідової Гори увійшли до підсобного господарства ХАЕС. У 2000 році селяни вирішили повернути право власності на землю, і в 2003 році Господарський суд Хмельницької області задовольнив їх позов.

У 1997 році від Дідової Гори провели дорогу з твердим покриттям до Лисичого. Сьогодні майже всі селянські села обробляються фірмами «Інсеко» та «Грін ленд — Славута».

Станом на 1 січня 2011 року у Дідовій Горі проживали 54 жителі у 34 дворогосподарствах, із них пенсіонерів — 45, дітей шкільного віку — 2, дошкільного — 1, працездатних — 6.

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 102 особи, з яких 45 чоловіків та 57 жінок[3].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 80 осіб[4]. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову[5].

За переписом населенням України в 2011 році в селі мешкало 54 людини

Символіка

[ред. | ред. код]

Затверджена 7 жовтня 2015 року рішенням № 2 LV сесії сільської ради VI скликання.

На лазуровому щиті з золотим вкороченим вістрям золота корона. Щит вписаний в золотий декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Внизу картуша напис «ДІДОВА ГОРА». Золотий трикутник — символ назви села («гора»). Корона — символ того, що Дідова Гора була чеським поселенням[6].

Прапор

[ред. | ред. код]

Квадратне синє полотнище, від нижніх кутів до третини відходить жовтий трикутник, над яким жовта корона[7].

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 7 лютого 2020.
  2. Національно-визвольна боротьба на Славутчині (1941-1950-ті). Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 7 березня 2016.
  3. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Хмельницька область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  6. Опис герба на сайті heraldry.com.ua. Архів оригіналу за 29 жовтня 2015. Процитовано 29 жовтня 2015.
  7. Опис прапора на сайті heraldry.com.ua. Архів оригіналу за 29 жовтня 2015. Процитовано 29 жовтня 2015.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]